lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] nazavzhdy в Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
... Меня зовут Диана Макарова.
Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
Не виноватая я. Меня так назвали, разрешенья не спросив.
:)
Семь лет я вела свой блог в ЖЖ.. Семь лет я плавала в наших, не всегда уютных жежешечных морях, наблюдая за постепенным упадком ресурса, но упрямо не покидая его – несмотря на технические капризы движка, на отток людей из ЖЖ, на то, что ЖЖ уже давно не торт…
Вопрос верности и ретроградства.
Что доминировало – сложно сказать. Ставлю на верность.
Я любила эту площадку.

Когда российская контора СУПа ибигдановским человеческим голосом предложила мне стать главным редактором украинского сегмента, я пошла на это дело под обычным девизом «Ввяжемся в драку, а там посмотрим!»
Ввязалась, посмотрела.
Многое поняла. И драки случались.
много букофф )
Это была преамбула.


Дальше начался Майдан.
И в дни, когда не только украинский сегмент ЖЖ, но и прочий интернет-мир, говорили только о Майдане – главная, самая московская редакция ЖЖ, перестала брать мои подборки украинских постов вообще.

Они испугались.

Эти подборки были о Майдане, естественно – а о чём ещё они могли быть?
В начале декабря мне предложили «прекратить этот Майдан в ленте» - цитата.
Когда я удивлённо спросила – а как? А о чём тогда? А не охренели ли вы? – мне ответили, что нуууу… есть вот конкурсы всякие. Опять же блогтуры. Можно о ресторанах и кино.
Не Майданом, мол, единым. И вообще блогеров надо направлять на другие темы. Подальше от Майдана, подальше…
А если я не согласна, так извините.
- Извините… - сказала я, и положила заявление на стол.

И пошла на Майдан, отслеживая события сети изредка – потому что многие из тех, кто читает сейчас мой последний в Жж текст, знают, чем занималась я с декабря по – ох ты Господи, уже июнь, надо же…
Я слышала, что украинская контора ЖЖ развалилась, что коллектив уволился, но продолжает упорно колесить по блогтурам – но это уже было неинтересно.

Началась реальная жизнь. Начались события, в которых кровь, смерть, огонь, боль, надежда, ожидание, немыслимая человеческая самоотверженность и совершенно понятная человеческая трусость. И гонка, гонка – успеть…

Всё, что я хотела – успеть защитить ребят. Тех, кто стоял на Майдане, тех, кто сейчас едет на восток Украины.
Мы – я и моя команда – создали неофициальный фонд Дианы леди. Боже, нам даже некогда было придумать фонду название посерьёзнее, и зафиксировать его в каких-то документах.
Вы просто присылали нам деньги. А мы закупали на эти деньги всё, что может помочь нашей стране и лучшим её ребятам – победить на Майдане и остаться живыми, победить в войне и остаться живыми, залечить раны, ожоги, побои – и выжить.
Read more... )
Три дня назад на нашу деятельность наконец-то настучали.
Автор стука гордо говорит об этом http://londo-mallari.livejournal.com/186731.html, впрочем, таких авторов могло быть много. В бурных морях нашей уютной всякого плавает, знаете ли…

И я получила письмо счастья от конфликтной нашей, жежешечной комиссии.
Письмо гласило:
Read more... )

Уважаемый пользователь – то-есть я – письмо прочёл, плечами пожал и дальше побежал.
У меня грузились две машины на Славянск – две одновременно, представляете, сколько необходимых вещей мы передали на передовую?
Наш отчаянный драйвер уже написал отчёт об этой очередной доставке https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5
а журналист тоже спел тревожную песенку
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25414501.html

… это была седьмая поездка. И седьмая и восьмая машины, отправленные нами на Славянск.
(в том числе и нами – потому что чем дальше, тем больше фондов и частных лиц приносят к нам в дом адресные посылки «блокпосту Такому-то»)

Восемь машин за полтора месяца.
Более пятиста тысяч гривен, потраченных на нужды передовой, от нашего с вами Какбыфонда – не считая помощи беженцам, медикам, раненым…
Это была самая тревожная поездка.
Сидеть в Киеве, слышать крик в телефонной трубе:
- Останови его! Пусть не едет на наш блокпост! Здесь на подъездах сепаратисты. Расстреляют!
Трясущимися руками тыкать в кнопки телефона и слышать в трубе:
- Абонент поза зоною…
Далее бессилие и страшное чувство вины – все эти поездки были моей инициативой. Как жить, если вдруг случится что с ребятами?
Сутки ждать, пока прозвучит:
- Всё, я уже в Киеве. – от Саши.
- Всё, груз получен. Спасибо вам. Спасибо. – от ребят на блокпостах.
Нет, поверьте, мне было не до писем счастья от какой-то там конфликтной комиссии какой-то там жежешечки.

А конфликтная комиссия тем временем поспешно замораживала мои посты с реквизитами счетов и очень ждала ответа от меня. Очень ждала – иначе почему на следующий день, так и не получив весточки, выслала мне следующее письмо:
Read more... )
Текста стало больше, нетерпение комиссии явно возрастало.
Всё это напоминало известные ходки одного старика к одному морю. Невод забрасывался, но рыбка игнорировала – да и какая к чёрту рыбка, мы в дни гонки напоминаем себе и друг другу разве что жаб, измученных, тяжело дышащих…
Нам было некогда – у нас шла перепись вновь закупленных вещей и отправка-приём посылок. Бронежилеты одним. От других – медикаменты.
Участие в перевозке беженцев, координация спонсорской помощи от тех людей, которые хотели бы вручить суммы лично раненым и их родным.
И так далее…

Тогда в третий раз старик пошёл к синему морю, и в третий раз забросил свой невод.
И я получила от жежешечки третье письмо, в котором говорилось:
- Ну уважаемый же блогер, ну какого чёрта! Мы уже и так, и эдак стараемся, уже не только твои реквизиты заморозили, а и все посты с отчётами. А ты не звонишь, не пишешь. Забыла, наверное…
Read more... )
Как думаете, пора бы рыбке уже ответить на такую настойчивость конфликтной комиссии, а?
:)
Отвечаю:
ответ )

Репоста прошу не ради меня. Что мне популярность, что я ей?
Ради фонда.
Нашего и вашего Какбыфонда Дианы Макаровой, в прошлом Дианы Леди.
Этот фонд и ваша дружба - основное, что уношу я из семи лет наших плаваний в не слишком уютных морях нашего ЖЖ.


А что касается стариков с их неводами - посмотрим ещё, кто останется с разбитым корытом.
)))

До встречи.
Ваша Леди.
lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] nazavzhdy в Хоббит. Туда и обратно. И наш отчёт приложением.
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Хоббит. Туда и обратно. И наш отчёт приложением.
Реквизиты нашего фонда http://diana-ledi.livejournal.com/909251.html

Этот хоббит - один из лучших моих друзей.
Был взят штурманом в экипаж ещё одного лучшего друга, стремительным домкратом метущегося на Славянск в машине, заполненной передачей для наших блокпостов. Поэтому страшно переживали, как доедет всё собранное нами - и два наших друга...
Доехало всё и все - и поведал нам хоббит историю о гномах и драконе том, как туда и обратно ходил.
То-есть - в Славянск и назад, в Киев.

... Звідси, з Карачуна, на Слов'янськ одкривається чудесний краєвид з висоти пташиного польоту! Знову перехоплює дух... Але одразу знайдеться хтось, хто нагадає зачудованому любителю краєвидів, що з тої сторони теж є зачудовані спостерігачі... у снайперський приціл, тож висовуватися не варто, і навіть ходити в туалет слід перебіжками...
Читайте же и вы.

http://iskra75.livejournal.com/106974.html - штурман

https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5 - командор

А наша команда вчера читала отчёт хоббита Искры, и смотрела фотографии и видео.
- О, этот мешок я паковал!
- А этот рюкзак я сразу узнаю. Я за ним три военторга оббегала.
Прикольно наблюдать, как получают ребята то, что закупаем для них мы на протяжении недели - любовно и тщательно, а также массово.
:)



Read more... )
lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] nazavzhdy в Просьба
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Просьба
Очень неудачный день.
День, необычный для меня в нынешнем времени. Сижу тут в интернете, вместо того чтобы летать по складам, магазинам, полигонам и прочим встречам.

Я уже комплексую. Ничего, осталось парочка часов - и понесёмся, и аж до пятницы, когда идёт очередная машина.
Но пока есть у меня к вам просьба.

Я вчера очень поздно дала отчёт. Совершенно в нечитабельное время дала я его.
И многие могли его не заметить. Не все пролистывают ночные посты френдленты.
А отчёт - это важно. Это капец как важно.

Поэтому я даю ссылку на отчёт и Чековое приложение - а вы могли бы разнести этот недельный итог работы нашей группы по сети?
Пожалуйста.

Недельный отчёт работы Какбыфонда http://diana-ledi.livejournal.com/1181771.html
Чековое приложение к Отчёту http://diana-ledi.livejournal.com/1182044.html

Спасибо.
Ваша Леди.
lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] nazavzhdy в Нас учат убивать
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Нас учат убивать
В Славянске бои - короткие строчки новостей. ну, бои и бои. Подробностей не сообщают.
Моя команда слушает мои сводки, после телефонных разговоров с ребятами. Говорят:
- Ну, так хоть больше ясно. Потому что по новостям никаких подробностей.

Ну, как больше ясно?
Я пересказываю коротко, что мне говорят. А что мне говорят? - это происходит приблизительно так:

- Эти козлы роздали оружие пацанам.
- Как пацанам?
- От 12 до 15 лет. Местные гопники. Представляешь? Как в них стрелять?
- Не знаю. Даже боюсь представлять. Но у них реально боевое оружие?
- Ну, автоматы, это боевое оружие?
- Блин.
- Блин. Десантники тут в шоке были, когда узнали. Решили, если шо, стрелять предупредительными. Авось, пацаны обсерутся и разбегутся.
- А много их, пацанов?
- Да вроде не, бегают в основном по городу, у пацанов Зарница. На нас-то идут другие.
- Взрослые?
- хе-хе. Взрослые. Взрослые и обученные.
- Хорошо обученные?
- ну как ты думаешь, обучают в ГРУ?


В Славянске бои.
Там стоят люди, которые ещё недавно ничего страшнее мишени в прицелы не видели.
Там стоят также люди, которые ещё пару месяцев назад не держали в руках ничего страшнее булыжника. А ещё шесть месяцев назад даже булыжник в руках им казался невозможным.
Украина современная не знала экстремизма.
Не знала городских войн.
Не знала войн вообще...

- Здравствуйте, Диана.
- Здравствуйте, полковник. Мы передаём вашему посту бинокли, прицелы, берцы, камуфляж, тактические рюкзаки, тактические ножи, рации, фонарики... Нам нужно знать, что ещё нужно, пока в машине есть место.

(когда я задавала такие вопросы Майдану, мне всегда, без исключений, отвечали - автоматы. Пулемёты. ну хоть мелкашку, а? Полушутили так. Полу... Я отвечала тоже полушутливо - от чого нема, того нема. Жду ответа от полковника, пряча улыбку - там-то автоматы точно есть)

- Так. Нам нужны приборы ночного видения, ещё нужно...
Молчание в трубе.
- Алло? Алло, полковник, вы меня слышите?
Молчание. Я жду. Я слышу выстрелы в трубе. сухие такие выстрелы.

- Извините, тут стреляют. - возвращается в трубу полковник. - Свяжемся позже. ВЗЯТЬ ОРУЖИЕ!
пи, пи, пи...
вздыхаю, нажимаю на отбой. Свяжемся позже. Нужно же мне узнать, что требуется отдельно взятому подразделению.


Read more... )
lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] kerbasi в Не кажи гоп, поки гоп у воріт
Вчора вдень пройшовся по ТБ-каналах на телевізорі і помітив, що колишня "розважайлівка" поступилася теперешній "аналітиці". На кількох каналах одночасно якісь люди багато говорили про поточний момент в країні. Я майже нікого з них не знаю, бо рідко дивлюся ТБ, але видно, що вони не з вулиці, підготовлені, усі з якихось структур на зразок центр-бозна-чого-дослідження. Що мене вразило, що головною темою було, як провалилися плани Путіна у східній та південній Україні. А саме в ці години саме на сході вже починалося...

Я народився в родині, відокремленій від української культури, в мене не було бабусі, яка б сипала народними прислів'ями, але навіть я звідкілясь з дитинства знав, що "не кажи гоп поки не перескочиш".

Я не хочу сказати, що вся та спільнота оглядачів, аналітиків, політологів, науковців суспільно-політичних наук складається геть з дурників та дуреп. Але помітно, що їм бракує цілісного бачення світу. Якщо навіть на звичайному рівні простого споживача щоденних новин спостерігати за тим, як працює російські деструктивні сили, то видно, що там втілена така собі система грантів. Тобто фінансується проект, який відповідає генеральній стратегії, а конкретний оперативний план відповідає вже здібностям та можливостям виконавців. Це означає, що в Україні постійно діють кілька антиукраїнських сил. Якщо не вийшло мирним тиском вуличних мітингів та точковими ударами по активістах змусити облради проголосити воз'єднання з Московією, це не означає, що можна розслабитися. Тепер на арену вийшли ті, хто створюватиме в захоплених облрадах альтернативні ради "обурених громадян". Впевнений, що вишикувалася вже черга діячів з іншими проектами.

Українські ж аналітики мислять як той архетипізований вусань у вишиванці, для якого, що Москва, що всі антиукраїнські сили - це якийсь моноліт, а на все один метод - вили. Ні, шановні, це тільки вусаням, крім вил нічого не потрібно, а в наших ворогів є кілька родів військ, кілька спецслужб, кілька десятків цивільних організацій різної спрямованості від державних НДІ до приватних та громадських центрів типу, як в Дугіна, легальна та нелегальна резидентура кількох відомств, а також велика кількість ентузиастів та політичних заробітчан-авантюристів на місцях з профінансованими планами дій.

Про провал плана Путіна можна буде говорити тільки тоді, коли вдасться захистити Україну від їхньої дії. І це можливо тільки з використанням різних засобів: від перекриття фінансування до посадки до тюрми, як шпигунів, так і найактивніших колаборационістів. І не без таємних операційя з банальної ліквідації окремих осіб, зі створення фальшивих проросійських організації, які б ворогували з іншими, робили під цією легендою "брудну роботу" та вчасно створювали потрібний інформ-привід. Арсенал величезний і професіоналам відомий.

Оригінал цього запису знаходиться на платформі Dreamwidth http://kerbasi.dreamwidth.org/203810.html
lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] smijana в Спілкування за вишивкою
Сьогодні (вже вчора) -  день блогера..
Read more... )

Є така спільнота, такий форум вишивальниць, де безкоштовно майстрині і любителі старовинних і сучасних технік діляться секретами (що, до речі, деколи викликає незадоволення професійних майстрів, адже пояснення по рідкісним тепер старовинним технікам автентичних вишивок не так просто знайти, а навчання ним коштує грошей).
http://vyshyvanka.ucoz.ru/forum/ - це дитя, народжене від щирого бажання зберегти, відродити складні і красиві техніки вишивки, якими ми захоплюємося коли відвідуємо музеї з народним одягом. Навчити всіх бажаючих, поділитися інформацією стосовно  українських строїв, тканин, головних уборів, візерунків тощо.
Низький уклін одній із засновниць і господинь цієї спільноти -  [livejournal.com profile] tana_sribna
Вона дуже багато вклала у неї і вкладає, і не зупиняється: нещодавно стартував новий етнографічний, дуже цікавий проект: http://tana-sribna.livejournal.com/193714.html

Особливо вдячна її за надану мені честь брати участь у Всеукраїнському зльоті вишивальниць у 2011 році, який готувався силами форумлянок і відбувся у приміщенні дитячої бібліотеки Голосіївського району м. Києва.
Уявіть собі повноцінну експозицію: рушників, сорочок, вишитих чохликів і навіть обкладинок для паспортів, відтворених, відшитих старовинних вишивок, уявіть цікавих лекторів і гостей (етнографа Олександра Босого, учасниці тріо "Золоті ключі" Валентину Ковальську та інших, форумлянок, жінок і дівчат які приїхали з різних міст України), виготовлені руками форумлянок бомбезно-красиві призи за перемогу у конкурсах на знання старовинного одягу та технік вишивки (лялечки-мотанки, подушечки для голок, чохлики тощо), майстер-класи з повними наборами схем, тканин, ниток - тільки сідай і вчися, повторюй за майстринею складні мережки, і багато іншого.. Продумані були навіть книга реєстрації і дівчата з табличками, які скеровували гостей від станції метро до місця проведення зльоту. І це все на ентузіазмі, силами жінок не професіоналів таких справ, у багатьох з яких вдома - маленькі діти.
Вийшло абсолютно професійне дійство, дуже цікаве і затишне.
*** )
На мій поклик на форумі вишивальниць про допомогу ("шукаю таланти" :) ) обізвалася всього одна, але чудова молода, молодесенька жінка -  мама маленької дівчинки, [livejournal.com profile] tvoryvo, яка приймала активну участь у підготовці зльоту, виготовляла призи.

Вона запропонувала заспівати пісню про вишиванку - яка була дуже доречною, і погодилася допомогти співати весільні приспівки Хмельниччини (ще з нами їх співала моя доня, Промінчик, як я зву її в жж)
Складність була в тому, що молодій мамі було важко викроїти час для репетицій.. але вона примудрялася використати ті години коли маленька спала вдень, деколи чоловік був з дитиною, по неділям я приїжджала до неї на Троєщину і ми репетирували в парку, сидячи на зеленій траві.. і це було класно. :)
Тепер у неї вже двоє діток, вона робить теплі і особливі ляльки-мотанки. Нехай не зараз, але я впевнена, ми ще колись знову щось разом заспіваємо. :)


Жартівлива народна пісня з Чернігівщини, у якій є ткацькі терміни: коноплі, починок, мотовило, прання, білення, розміряння полотна. Співають [livejournal.com profile] tvoryvo, я і моя донечка.
Прохання в музикантів не стріляти, грають як уміють... я лише за тиждень до виступу вперше взяла в руки бубон і "бубніла" щодня після роботи, щоб встигнути опанувати, через хвилювання співали  "із пришвидшенням" - таке буває чомусь часто з аматорами які хвилюються :), і інші недоліки.. у бабусь села Козацького, безумовно, виходило краще.
Але це був дебют і ми старалися. :)

Р.S.Чудовий пост Сміяни.Я якось пропустила вчорашній День Блогера - а це ж дійсно свято,особливо для мене,тому що я не зареєстрована на сьогоднішній момент ні в яких інших мережах-контактах,ФБ,однокласніках -не хочу...,мені вистачає спілкування і цікавих дописів тут у ЖЖ,і дуже хочеться щоб тепле майже домашнє коло друзів завжди залишалось незмінним,такого правда не буває -але ж бажати цього "нє врєдно":))Хочеться щоб ніхто не випадав(особливо надовго)),не хворів,щоб вдома у всіх все було гаразд,та ще й вистачало часу ,сил і бажання на спілкування в блогах!:)).Я дуже рада що в мене такі талановиті,розумні Жж-друзі,які люблять Україну.Такі,наприклад, як [livejournal.com profile] smijana і багато інших наших френдів і френдес (виявилось  що це ціла  спільнота) беруть участь у заходах,присвячених популярізаціїї нашої  української культури.І все  це вони роблять не формально - а з великим бажанням і душею.Так класно! Молодці! Удачі і успіхів їм та нам усім і надалі...:)
lena_ua_mk: (Пчёлка)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] nazavzhdyв Вибори-2015: три можливих (основних) сценарії.


На перший погляд, Влада діє недолуго. Але лише в плані виконання. З суто політтехнологічної точки зору нинішня акція – відносно успішна. Відносно – бо зараз не існує тої супер-монополії в електронних ЗМІ, як це існувало за часів АП Медведчука 2002-04 рр. "Інтер", ТРК "Україна" та інші телеканали в своїх головних новинах показують масове використання адмінресурсу владою, кажуть про замовність та штучність акцій та ін., надають слово опозиції…

Нам мою думку, напередодні президентських виборів 2015 року, Влада має в своєму арсеналі принаймні три основні сценарії:

Read more... )

Profile

lena_ua_mk: (Default)
lena_ua_mk

June 2014

S M T W T F S
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 2021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 06:24 am
Powered by Dreamwidth Studios