(no subject)

Тарас Прохасько в день відкриття "Книжкового Арсеналу" представив і зачитав декілька сторінок із своєї нової книжки. Її назви поки що ніхто не знає. Зате точно відомо, що скоро Прохасько видасть ще й роман.

Письменник був у Києві дуже коротко, представляв новий проект стипендії.  "Українська правда. Життя" встигла поговорити з Тарасом Прохаськом за півгодини до початку його презентації .

Торкнулися вічних цінностей, незахищеного сексу, кризи християнства, саджання квітів і нової української ідеї… і ще декількох цікавих дрібничок.

- На Книжковому Арсеналі ви презентуєте книжку, назви якої не знає навіть видавець Meridian Czernowitz. Це есеїстика чи роман, про який ми колись говорили?

- Мій роман вийде у видавництві "Лілея-НВ", а тут я презентую те, що можна назвати публіцистикою. Щось можна назвати псевдо-есеєм, щось – статтею, щось  - короткою прозою. Ці тексти ніколи не публікувались у вигляді книжки. Вони жили всі ці роки десь там і сям. Вони не мають цінності як новинка чи ексклюзив, але у формі книжки вони ще ніколи не були зібрані.

- Їх об’єднує якась ідея?

- Моя робоча назва – не знаю, чи прийме її видавець – це "Одної і тої самої".

Мені здається, що впродовж багатьох років не тільки я, але й усі провідні публіцисти України та світу втирають все одні і ті самі кілька базових ідей. Мийте зуби, мийте зуби, мийте зуби…

- Але ж ви не про зуби пишете. Яку ідею втираєте в цих текстах ви?

- Я говорю про те, як бути собою, бути щасливим, і бути при цьому громадянином своєї країни. Воно заходить із різних боків, але.

Ти є ти. І ти передовсім повинен бути вірним собі. При цьому ти є членом спільноти. Тому ідеї спільноти треба поєднати зі своїми власними.

Це певне заперечення тези Рильського про два крила щастя людського – красиве та корисне. Ніфіга. Нема двох крил. Я вважаю, що щастя є тоді, коли є і красиве, і корисне, коли це нероздільне.

( Read more... )