2013-06-16

lena_ua_mk: (Пчёлка)
2013-06-16 12:35 pm
Entry tags:

М.Вінграновський Вірші

В кукурудзинні з-за лиману,
Де тихі дині в жовтих снах,
Де зайченята плачуть маму
І голубим сміється птах,

В невільнім вив’яленім літі,
Де в переліті вже крило,
Де сохнуть далі перемліті
І за селом сидить село, —

Мене окликнув хтось!. Був голос
Жіночий — вогкий і тремкий.
Я оглянувсь — ніде нікого:
Ні губ, ні кроку, ні руки.

Але душа моя затерпла —
Відкрилась голосом отим
Дорога біла середстепна,
Де йшлось великим і малим,

А множество вже стало станом
Позаду мене в небесах…
І я заплакав над лиманом,
Де голубим сміявся птах!

1974.зі збірки "На срібнім березі"

lena_ua_mk: (Пчёлка)
2013-06-16 09:57 pm

Музика Поезія


Сидів і довго думав над собою
Блакитний вечір вдома повесні,
Тим часом, як спливалася водою
Його зоря на темному веслі.

Я не скажу, що я – оце той вечір
В блакитнім одязі на зорях при воді..,
Важкий вогонь мої закутав плечі,
Закутав так, що вже і рад собі...

Як ти летіла! Як ти довго билась!
Мене з малих, крилечечко із крил,
Сама собі сама собою снилась
До переджнив'я, груш і до вітрил.

Не треба вже нічого говорити.
Твої уста цвітуть в устах моїх.
І не зроню я слова, як з молитви,
До тих любовей, де любов – ще гріх!


М.Вінграновський