lena_ua_mk | * * * * *

Оригинал взят у

Фарбування хреста на весняному цвинтарі,
де кульбаби з могил, де в тюльпанах – джмелі,
де камінний божок тихо грає на цитрі
над зеленим вогнем, що постав із землі,

де над нами літак, і синичка гойднула
пружну павінь бузку, що пахка і тремка.
Це солодкі міста поховань. Це минуле,
що квітує з глибин. Це підземна ріка,

що виходить на світ млосним запахом стебел
(запах лаку й роси пряно лине з хреста).
Отже, ті, що пішли нам догідливо стелять
посейбічні шляхи. Глибина? Висота?

І зеленим горить їх свіча семафорна,
а маленький літак п’є густі небеса.
Ані слова про смерть – це всього лише форма
з вічним змістом: життя
і джмелі,
і роса.

© Юрій Андрухович.