Entry tags:
Українські композитори
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України:
"Для нашої національної музичної культури постать Євгена Станковича — це передусім символ незгасності духовної історії України. Дивовижно, але особистість цього композитора, яка вражає величчю й потужністю свого таланту, багатовимірністю мистецької діяльності, якось не в’яжеться із будь-якими пафосними визначеннями. В його творчості є відчуття постійного внутрішнього діалогу минулого й сучасного, причому глибинні національні витоки його музики органічно вливаються в модерне оздоблення й відповідно отримують гостро сучасне звучання. Самобутнє, глобальне, панорамне осмислення нашої минувшини, яке ми почули в його геніальному творінні — фольк-опері «Коли цвіте папороть» змушує відчути потужну, яскраво декоративну необарокову стихію його музики, яка владно підкорює своєю масштабністю й вітальною силою, здатною перенести дріб’язковість сьогоденних негараздів у філософську площину."
Від себе додам: фолк-опера "Коли цвіте папороть" по мотивам творів М.І.Гоголя написана Станковичем у 70-ті роки на замовлення французської концертної фірми,прем'єра повинна була відбутися у палаці "Україна "у Києві у 1978 році,але була зірвана радянською владою,а декорації знищені.Вперше поставлена повністю у 2011 році у Києві на фестивалі "Музичні прем'єри сезону"...
Entry tags:
Українські композитори
Є.Станкович-укр. композитор,народився у м.Сваляві на Закарпатті,вчився у Львівській та Київській консерваторіях у Б.Лятошинського,М.Скорика.Пише у жанрах симфоніі,балету,інстр. концерту. Лірико-драматичний композитор,яскраво емоційний - контрастні призивні теми-образи вільно і невимушено перетікають один в одного...
Entry tags:
Музика Поезія
Над ранком. Зорі з вовни мряки,
мов злоті ґудзики з плаща,
відпоре день і сім'ям маку
розсипле солов'ям в кущах.
В сувоях тиші сплять долини,
де мох задуми й мох імли,
аж скотиться стозерна диня
на лопуховий ранку лист.
Як диню сонця зсуне вітер
на решето ясних долин,
розплющують зіниці квіти
і листя рветься в дальню синь.
А серце, що, незаспокійне,
збагнути хоче все до дна,
тріпочеться і з листям рвійним
до болю прагне дива дня.
Б.-І.Антонич
мов злоті ґудзики з плаща,
відпоре день і сім'ям маку
розсипле солов'ям в кущах.
В сувоях тиші сплять долини,
де мох задуми й мох імли,
аж скотиться стозерна диня
на лопуховий ранку лист.
Як диню сонця зсуне вітер
на решето ясних долин,
розплющують зіниці квіти
і листя рветься в дальню синь.
А серце, що, незаспокійне,
збагнути хоче все до дна,
тріпочеться і з листям рвійним
до болю прагне дива дня.
Б.-І.Антонич
Entry tags:
Є.Станкович
Пекучий день... лісів солодка млява...
смага стежок... сонливиці левад...
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.
Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку,
гуде у сосен буйна голова.
Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну, от і все. Одплачеться природа.
Їй стане легше, певно. Як мені.
Л.Костенко
смага стежок... сонливиці левад...
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.
Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку,
гуде у сосен буйна голова.
Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну, от і все. Одплачеться природа.
Їй стане легше, певно. Як мені.
Л.Костенко