М.Скорик Іспанський танок

Іспанська танцюристка

(Переклав Василь Стус)

Немов сірник, що тільки спалахне —
враз язикате полум’я займеться.
Так і вона. Заледве промайне —
залопотить одіння осяйне:
здригаючись, у круглім танці в’ється.

І вмить вогнем все коло повилось,

замиготіло пасмами волось.
Кружляє сукня. Все її єство
проймає танцю дике торжество:
одне шалене коло вогневіє,
лиш дві руки стенаються, як змії.

Неначе цей вогонь її знеміг.
Вона його пошпурила до ніг,
зірвавши з себе владно і зухвало.
Та він і на землі іще помалу,
нескорений, горів. Тоді вона,
всміхнувшись, гордо повела бровою,
огнисті спалахи з тонкого полотна
збиває дужою маленькою ногою.

Райнер Марія Рільке

Пісня Поезія

ВИШНІ

Антонич  був  хрущем  і  жив  колись  на  вишнях,
на  вишнях  тих,  що  їх  оспівував  Шевченко.
Моя  країно  зоряна,  біблійна  й  пишна,
квітчаста  батьківщино  вишні  й  соловейка!

Де  вечори  з  євангелії,  де  світанки,
де  небо  сонцем  привалило  білі  села,
цвітуть  натхненні  вишні  кучеряво  й  п’янко,
як  за  Шевченка,  знову  поять  пісню  хмелем.



16 квітня 1935. Б.-І. Антонич